Дата публікації: 21.05.2025
Ірина Лукеча — досвідчена психотерапевтка, психологиня та тренерка з глибоким міжнародним досвідом у сфері гуманітарної допомоги, подолання травм і психосоціальної підтримки. З 2022 року вона є активною учасницею глобальних ініціатив у сфері психічного здоров’я в рамках діяльності International Medical Relief (США), де наразі обіймає посаду тім-лідера. Ірина також співпрацює з фондами підтримки біженців у Польщі, працюючи з дітьми, сім’ями та людьми з особливими потребами, включаючи аутизм та СДУГ. Її професійний підхід базується на міжнародній підготовці, зокрема сертифікації в Breath-Body-Mind Therapy (США) та Психосоматиці (Україна). У минулому координувала спільні гуманітарні проєкти за підтримки уряду Данії та Червоного Хреста.
Психологічна підтримка після розлучення: як терапія допомагає пережити втрату, зберегти гідність і побудувати нове життя
Розлучення — це не просто розрив стосунків. Це глибокий емоційний і психологічний процес, який зачіпає всі сфери життя людини: емоції, самооцінку, роль у сім’ї, соціальні зв’язки, життєві плани. Особливо боляче, коли розрив стається несподівано або супроводжується почуттям зради, нерозумінням, знеціненням. У такі моменти важливо не замикатися в собі, а звернутися до фахівця.
Психологиня Ірина Лукеча працює з такими клієнтами — жінками й чоловіками, які переживають кінець тривалих стосунків, зміну сімейної структури, адаптацію до нової реальності. Її підхід — це поєднання глибокої терапевтичної роботи, коучингової підтримки та формування життєстійкості (resilience).
Контекст ситуації
Клієнтка, з якою працювала Ірина, звернулася після несподіваного розриву шлюбу, що тривав понад 10 років. Чоловік виїхав за кордон і прийняв рішення про розлучення, не повідомивши про це заздалегідь. Жінка залишилася з двома дітьми, не знала, як пояснити ситуацію родичам, як далі жити. Вона втратила опору, довіру до людей, відчувала себе “зруйнованою”. Її супроводжували безсоння, тривога, сльозливість, апатія, а також складнощі з самооцінкою.
Етапи психотерапевтичної роботи
1. Прийняття розриву: перша допомога
- Дозвіл собі на проживання емоцій: гнів, сльози, страх, сум
- Психоедукація про етапи горювання і втрати
- Безпечне проговорення болючих моментів і спогадів
- Техніки тілесної саморегуляції — дихання, заземлення
2. Відновлення ідентичності та самооцінки
- Робота з переконаннями: “я недостатня”, “мене не можна любити”, “я нікому не потрібна”
- Аналіз внутрішнього критика й трансформація самознецінення
- Повернення до власних інтересів, хобі, справ
- Щоденник вдячності і самоцінності
3. Переформатування життя та нові цілі
- Складання нової структури життя: "я і діти", "я і робота", "я і майбутнє"
- Побудова чіткої візії: якою я бачу себе через рік, три, п’ять
- Формування нових цілей — особистих, фінансових, соціальних
- Мовна і професійна адаптація, якщо клієнтка — за кордоном
Складності, які часто виникають
- Спроби “довести” щось партнеру після розлучення
- Переживання за оцінку оточення: “що скажуть люди”
- Постійне відтворення стресових епізодів у думках
- Фіксація на минулому замість руху вперед
Результати роботи
- Стабілізація емоційного стану, покращення сну і апетиту
- Підвищення впевненості, формування відчуття “я можу”
- Покращення стосунків із дітьми — більше присутності й спокою
- Поява нових планів, інтересів, натхнення до життя
Відгук клієнтки
Поширені запитання
Питання
Що робити, якщо колишній партнер продовжує маніпулювати?
Відповідь
В терапії вчимося виставляти межі, зменшувати залежність від чужих дій, і фокусуватись на власній стабільності.
Питання
Я соромлюся звернутися до психолога — чи це нормально?
Відповідь
Абсолютно. Це поширене відчуття. Але психотерапія — це не слабкість, а доказ турботи про себе.
Питання
Скільки триває терапія після розлучення?
Відповідь
Залежить від особистості, тривалості шлюбу та обставин розриву. Мінімально — 2–3 місяці, глибока робота — від 6 місяців до року.
Розлучення — не кінець життя. З правильним супроводом воно може стати початком нового, більш свідомого і щасливого етапу. Ірина Лукеча допомагає клієнтам не просто пережити втрату, а перетворити її на фундамент для майбутнього. Нове життя можливе — і воно може бути ще кращим, ніж було.
